Мова батьків - взірець для наслідування

Розвиток мовлення - складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почуття мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками. Розширення змісту потреб у спілкуванні спрямовує увагу дитини на нові аспекти діяльності, та пізнання світу людей з оточенням, світу природи, предметно - практичної та художньої діяльності. Нові потреби спілкування зумовлюють потребу і в нових засобах, які не мають допомоги реалізувати нову мету.

Для мовного розвитку дитини найбільш сприятливими є особистий контакт з батьками, коли дитина в різних побутових та ігрових ситуаціях постійно чутиме примовлянки, віршики, пісеньки тощо. Для цього батькам варто планувати за рекомендаціями вихователя фольклорні та авторські твори. Важливо втішати малюка словом не лише під час розваги, а й тоді, коли він відчуває якийсь дискомфорт (травмувався, вередує тощо). Варто зробити доброю традицією спілкуватися перед сном. Розважити дитину художнім словом можна і поза межами дому - в транспорті, поліклініці, на майданчику тощо.

Бажано постійно називати дитину добрими, лагідними словами (дівчаток - зіронько, квіточко, малявочко, ластівко, голубонько, ясочка, любонько, красуне, рідненька, розумниця; хлопчиків -промінчиком, чорнобривчиком, козаче, голубе, красеню, рідненький, розумнику тощо). Для того, щоб забезпечити розвиток мовлення дитини, дорослий має насамперед добре знати рівень розвитку малюка в цілому, і зокрема мовлення. Для цього слід:

1) чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд та виділяти в ньому зайвий предмет, а також зайве слово з семантичного ряду;

2) чи засвоїв малюк граматичну будову мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником, використання прийменників, утворення множини від однини, використання зменшувальних - пестливих суфіксів).

3) стан фонематичного слуху (розрізнення звуків, схожих за артикуляцією, але різних за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п-б).

4) рівень розвитку фразової та зв'язної мови, вміння виділяти й називати частини предмета, частини тіла живої істоти.

5) Рівень розвитку психічних процесів: мислення, уяви, уваги.

Коли потрібно починати розвивати мовлення дитини? Прямо від моменту зачаття! Адже давно науково доведено, що малюк чує в утробі неньки її голос та всі інші звуки. Приглушено, нечітко, але чує! Як тільки малюк народився, починайте із ним спілкуватися.

Розмовляйте неголосно, м'яко та чітко, у жодному разі не „сюсюкаючи". Колискові, мамині „примовки", татові майже „дорослі" розмови дають дитині можливість слухати мовлення, запам'ятовувати його звучання та ритм.

Співаючи пісню, дитині бажають здоров'я, немовляті здоров'я приносить спокійний сон. Тому, заколисуючи дитину, мати закликає Сон та Дрімоту, ці персоніфіковані образи, принести малечі тихий, міцний, спокійний сон:

Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота. Питається сон дрімоти:
- А де будем ночувати?
-Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька, -
Там ми будем ночувати,
Дитиноньку колихати.
А-а, котиноі
Засни, мала дитино!
Ой на кота все лихо,
Ти, дитино, спи тихо!
Ой кіт буде воркотати,
Дитинонька буде спати!

У змісті колискових пісень переважають практично-побутові функції: як нагодувати, вдягти, взути немовля, опоетизовуються процеси годування, вдягання. Щедра й ніжна мати пропонує дитині калачі, кашу з молоком, вареники, лемеші, куліш, кутю, солодке яблучко та грушки, сливки, пряничок та бубличок з маком. А приносять дитині все це гулі:

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі
Та й сіли на люлі.
Стали думати-гадати,
Чим дитину годувати:
Кашкою, молочком,
Солоденьким медочком...

А щоб одягти дитину, мати знову звертається до Кота:

Ой кіт-воркіт
На віконечко скік,
А з віконечка на торжок,
Купив собі кожушок,
І шапочку бобровую,
І стьожечку шовковую,
Треба з котика зняти
А дитині дати,
Щоб тепленько було спати.

Колискові пісні повинні звучати над колискою з перших днів життя немовляти. Не завадять вони й дитині дошкільного віку. Тиха, чарівна мелодія колискової пісні з вуст матері чи бабусі (або магнітофонний запис, платівка) заспокоює дитину, вливає в її душу любов до рідного слова, до мелодики рідної мови.

Коте сірий, коте білий,
Коте волохатий,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Котусь буди воркутати,
А дитина буде спати.
Ой ну, котів, котів два,
Сірі, білі обидва.
Сірі, білі, волохаті
Полягали коло хати.
Не збудіть малого дитяти:
Воно у нас малесеньке,
Воно спати радесеньке.

Для найменших, які тільки-но починають сидіти, у народі складено своєрідний тип забавлянок - чукикалок (гуцикалок) з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або на одній нозі:

Ой чук, чук, чук, Наловив дід щук!
А бабуся пліточок -
Годувати діточок,
А бабуся карасиків
-Годувати Тарасиків,
А бабуся окунців
-Годувати молодців.

Для немовлят - утішки-ігри з пальцями. Це різні варіанти „Сороки-ворони", „Сороки-довбухи" та „Варила мамочка кашечку":

Варила мамочка кашечку, варила.
Одному дала до горнятка,
Другому до мисочки,
Третьому до кайстроника,
Четвертому дала доложки,
А п 'ятому не дала,
Бо не приніс сала.

Для дітей, які опанували рідну мову, пропонуються забавлянки- діалоги (зважаючи на те, що це вік інтенсивного розвитку діалогічного мовлення):

- Леся-Прася, Де була?
- У лісі.
- Що їла?
- Горісі,
- Чим кусала?
- Зубами.
- Куди клала?
- До мами.

У більшості забавлянок закладена практично-діяльна функція, яка передається різноманітними рухами:

Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кішку за лапочки:
Диб, диб, диб!

Ця утішка супроводжує навчання ходіння.

Забавлянки ознайомлюють дітей з трудовими процесами ( „Гу-ту-ту, варю кашу круту", „Кую-кую чобіток", „Печу, печу хлібчик" ), прославляють працю, засуджують нероб.

Кую-кую чобіток,
Подай, бабо молоток.
Не подаси молоток -
Не підкую чобіток.

Отже, забавлянки, утішки, як і колисанки, у доступній формі ознайомлюють дітей з навколишнім, вводять їх у доросле життя, призвичаюють до морально-етичних норм поведінки, розвивають дитяче мовлення, збагачують словник образними виразами та поетичними рядками.

Деякі мами вважають, що читати дітям книжки потрібно починати з того моменту, коли малюк навчиться розмовляти, а потрібно робити саме навпаки: починати читати якомога раніше, щоб малюк раніше почав говорити. Виразне, емоційне читання та розповідання в голос веселих, ритмічних дитячих віршів і потішок теж обов'язково принесуть свої плоди. Ви помітите, що поступово дитина звикне до читання, і навіть по-своєму буде просити Вас про це.

Навіть однорічних карапузів батьки сьогодні сміливо саджають подивитися мультфільми. Причому, не завжди дорослі розуміють, що показувати можна, а що - ні. Тому малята змушені дивитися довгі американські мультфільми, що мають відразливі малюнки. Але, найголовніше, у таких мультфільмах відсутній літературний переклад. Дорослий, позбавлений емоцій голос безпристрасно перекладає текст. Тому такі мультфільми не розвивають мовлення дитини. Скоріше, вони привчають малюка говорити штампами, примітивно будувати речення.

Але ж мультфільми бажано показувати дітям не раніше трьох років, причому ретельно підбираючи репертуар. Американські мультики не розвивають у дітей текстового мислення. У нашій культурі прийнято дуже рано прилучати дітей до тексту: уже найменшим читають вірші, розповідають казки. Будь-яка вітчизняна дитяча книга, навіть для однорічних - це, насамперед, зв'язний текст, а не картинка із підписом, як в американських книгах. Те ж саме можна сказати і про мультфільми. Класичний

український або російський мультфільм - це жива казка, американський - озвучений комікс.

Для розвитку мовлення дуже корисні дитячі ігри „Нісенітниця", „Зіпсований телефон", „ТАК або НІ", тому що, граючи в них, дитина вчиться використовувати різні слова, слухає їх правильне і неправильне звучання.

Ставте з малятами спектаклі та сценки. Нехай спочатку вони будуть зовсім коротенькими. Зате незабаром матюк буде із задоволенням розучувати прозу або вірші.

Оскільки найбільше часу дитина все-таки проводить із мамою, дуже важливо, як вона розмовляє. Якщо мама перекручує слова, „сюскає", то існує велика ймовірність того, що і малюк буде не правильно вимовляти слова. Тому що він так звик. І знадобиться робота логопеда, щоб усунути недоліки.

Якщо малюк не вимовляє деякі звуки, не поспішайте його сварити. Просто спокійно виправляйте його та просіть вимовити слово правильно. При цьому Ви можете продемонструвати, як саме потрібно зімкнути або розімкнути губи, куди відправити язичок, щоб вийшов правильний звук. І тоді в логопедичних заняттях просто не буде потреби.

Пропонуємо для занять з дітьми ось ці завдання:

Рівень узагальнення.

1. Назвати одним словом. Канапа, ліжко, крісло, стілець - це... Шапка, шуба, шарф, спідниця - це... Лялька, м'яч, пірамідка, машинка - це... Чашка, ложка, виделка, ніж, тарілка - це... М'ясо, хліб, сметана, сир, ковбаса - це...

2. Виділити зайвий предмет.

3. Виділити зайве слово.

Канапа, стіл, крісло, яблуко, стілець. Шуба, шапка, ложка, спідниця. М'ясо, ковбаса, молоко, стіл, хліб.

4. Назвати частини предмета, наприклад: чайника, шафи. Назвати частини тіла, наприклад: людини, кота.

Стан граматичної будови мови.

1. Утворення множини іменників від однини: одна шапка - дві шапки;

один заєць -одна
шуба - одне яблуко
один м'яч -одне блюдце -

2. Утворення зменшувально - пестливої форми з використанням суфіксів: м'яч - м'ячик; кіт - ...; шапка - ...; язик - ...; листок - ...;

3.Використання прийменників.

Де живе заєць? (В лісі).

На що ти одягаєш шапку? (На голову);

Черевики? (На ноги);

Рукавички? (На руки);
Дорослий пропонує визначити місце іграшки: на столі, під столом, за спиною.

4. Використання іменників у родовому відмінку. Гра „ Чого не стало?". Дорослий виставляє п'ять іграшок. Дитина заплющує очі. Дорослий ховає одну іграшку. Запитує: „Чого не стало?" (Не стало зайчика).

Вимова багатоскладових слів.

Повторити складні слова: пірамідка, вихователь, гастроном, акваріум, велосипед, листопад, космонавт, ковбаса, пилосос.

Стан зв'язного мовлення.

Запропонувати переказати казку, оповідку. Визначити, чи вміє дитина зв'язко та послідовно передавати зміст прочитаного їй твору.

Коментарi