БЕЗІМЕННІ ЗІРКИ

То ж гарні імення в сузір'їв на небі
—Чи то Андромеда, чи Ліра, чи Лебідь.
Зірок тих, мабуть, сто разів по сто тисяч,
Усіх не оглянеш, хоч тиждень крутися.
А далі заглибся в небесні затони
—Зірок безіменних мільйони й мільйони.
Здається, звичайні собі, непомітні,
Та якось із ними ясніше у пітьмі.
Дж. Радарі

СОНЕЧКО-ЖУЧОК

Сонечко червоне, сонечко-жучок,
Полети з долоні, в небо до хмарок,
Відчини віконечко, хай всміхнеться сонечко
До усіх діток.
(Переклад Г. Качура)

СОНЦЕ ЗУСТРІЧАЛА

У долині на ялині пташка щебетала:
— Я сьогодні в полонині
Сонце зустрічала.
(Дж. Радарі)

ПОЇЗД МАЙБУТНЬОГО

Гей, кому треба — в вагон, піднімайтесь!
Подано поїзд кур'єрський на Марс.
О восьмій годині, на час вечері
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,
Там будуть танці, розваги культурні
Можемо Сонце об'їхать кругом,
Потім шугнути Чумацьким Шляхом.
І незабаром — не встигнеш оглядітись
—Вже перед нами Велика Ведмедиця,
Рушив у путь міжпланетний експрес,
Лиш смуга біліє в блакиті небес.
А ось на вокзал якась жінка прибігла!
— Яка досада! Знову не встигла!
— Сеньйоро, не треба так хвилюватися:
Наступний поїзд — хвилин за двадцять.
— Мені не далеко, тільки до Місяця,
Поїду тролейбусом номер тисяча.
(Переклад М. Лукаша)

***

Зайнялися гори! В золоті каміння,
В полум'ї граніти і в диму гаї.
А на хмарах грає сонячне проміння,
Грає і дарує усмішки свої.
І проснулись хмари, і всміхнулись світу,
І всміхнулись небу, морю і землі...
І знялися легко з усміхом привіту,
І поволі зникли, і розтали в мглі...
Випливло і Сонце! — все — любов і ласка
Обняло всю Землю сяйвом і теплом,
І, здавалось, щастя чарівне, як казка,
Маше над землею райдужним крилом.
(Олександр Олесь)

ЗБИРАЄМОСЯ В ПОЛІТ

Ми сідаємо до ракети, щоб відкрить нові планети.
Іграшки за нами вслід: — Хочем також у політ.
Одягайся, лялько Люда, бо в польоті зимно буде.
Не забудь про рукавички і закутай шарфом личко.
А веселий Буратіно сам дереться до кабіни,
І висить-хватається, носик не вміщається.
Зайчик скаче: — Любі діти, хочу з вами я летіти.
На ракеті ловко утікать від вовка!
Сірі мишки засміялись: ми літати — не боялись,
Висота — красота: аніякого кота!
Хоч сама літати вміє, крякче качечка, радіє,
— На ракеті покатаюсь, в Морі Якості скупаюсь!
А ведмедики-близнята теж бажають політати.
Щоб у небі подивиться, де велика Ведмедиця
Тут ревти корівка стала
— Я ще зроду не літала Повезіть мене на Марс,
— молочка я дам для вас.
Шість матрьошок стали вряд, наче вийшли на парад:
— Почекайте, не летіть! Одне місце нам лишіть.
Слоненятко умовля:
— Зовсім я іще маля, Невеличкий я на зріст, посадіть хоча б на хвіст
— Між зірок, — пищать кільчата, — хочем рік Новий стрічати.
Назбираєм там для всіх ми горішків золотих.
Двом собачкам наш Тодось шлеми одягає...
Жаль: „Ракета" — пилосос в небо не злітає.
(Г. Бойко)

ЗОРЯНЕ НЕБО

Зорі, очі весняної ночі!
Зорі, темряви погляди ясні!
То лагідні, як очі дівочі,
То палкії, мов світла прекрасні.
Різно дивляться яснії зорі,
Кожна зірка інакше сяє,
В кого серце у тузі та горі,
Той виразно по зорях читає.
Одна зірка палає, мов пломінь,
Білі хмарки круг неї, мов гори,
Не до нас носила вона промінь,
Вона дивиться в інші простори.
Інша зіронька личко ховає
В покривало прозореє срібне,
Соромливо на діл оглядає
Сипле блідеє проміння дрібне.
Як горить і мигтить інша зірка!
Он зоря покотилась, — от гірка
Покотилась сльозина небесна.
Так, сльозина то впала, то плаче
Небо зорями-слізьми над нами.
Як тремтить теє світло!
Неначе промовля до нас небо вогнями.
Горда, ясна огнистая мова!
Ллється промінням річ та велична!
Та ми прагнем лиш людського слова,
І німа для нас книга одвічна...
(Леся Українка)

МЕРКУРІЙ

– Ти близько до сонця, товаришу мій?
– Спитала Венера-сусідка,
–– Мабуть припікає у п’яти тобі,
Тому і кружляєш так швидко?

ВЕНЕРА

Проте лише розміром схожі вони.
Бо Сонце близенько, немає води,
І жити на ній не зможемо ми.

ЗЕМЛЯ

Блакитні простори, зелені ліси
—Ніде не знайдеш ти такої краси.
У космосі є ще багато планет,
Немає лишень життя там прикмет.
Ти наша домівка, планета Земля,
Ти гарна і зблизька, красива здаля.
Дивуються інші планети всі щиро:
«Яка ж ти, сестричко, блакитно-вродлива!

НЕПТУН

— Всі кажуть, що я планета буранів,
Вітрів, штормів та страшних ураганів.
Але ж і мені треба чимось займатись,
Не завжди у космосі є з ким погратись.

САТУРН

Раз Сатурн об’ївся тортом
Й вирішив зайнятись спортом.
Крутить кільця без кінця,
Щоб мати вигляд молодця.
А сусід Уран регоче:
«Струнким стати братик хоче!»

УРАН

— Я зовсім не ледар
— Уран запевняв.
–Я вдачу таку від народження мав.
Лежу я на боці, бо важко мені,
Летіти доводиться навіть у сні.
Але я чудове забарвлення маю,
І синьо-зеленим я в небі кружляю.

МАРС

Грізний Марс, немов вогонь,
Сяє нам вночі.
З ким ти знову посваривсь,
Що почервонів?
А секрет твій знаю я,
Друже, охолонь.
Це звичайнісінька іржа,
А не страшний вогонь!

ЮПІТЕР

«Я найбільший серед вас»,
— Вихвалявсь Юпітер так.
«Я, як Сонце, величезний,
Маю супутників безмежно.
Кільця є, як у Сатурна, Урагани, як в Нептуна».
Відповідь дає Земля: «Так, ти, брате, не маля
— В тебе є всього багато,
Лиш життя нема де взяти.
Роздивись свої простори
— Де моря, ліси чи гори?
Перестань себе хвалити,
З іншими навчись дружити!»

ПЛУТОН

«Я останній, я маленький»,
—Плаче так Плутон далекий.
Мати-Сонце посміхнулось,
До Плутона так звернулось:
«Ти, як справжній чабанець,
Череду пасеш планет.
І моїм цікавим дітям
Не даєш ти полетітиУ безмежнії краї,
У далекії світи.
Я планети всі люблю,
Світло я усім даю.
Хоч ти перший, хоч останній
-Я люблю вас до нестями!»

МІСЯЦЬ-АСТРОНОМ

На небі Місяць не сумує,
Він зірочки всю ніч рахує.
Та зірочок усе ж багато,
І не встигає Місяць рахувати,
Наш Місяць астрономом стати хоче,
І від напруги худне він щоночі.
А потім сил він набирається.
На небо повним повертається.

ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

Як біла хмара - тисячі зірок
Над полем танець хороводять.
Піду вночі шукать ставок.
Вони мене назад приводять.
Дивилися на них батьки.
Легенди нам розповідали.
І дивувались їм діди,
І солов'ї пісні співали.
Орієнтиром був у морі,
І чумаки по ньому йшли.
Ув'язнені шукали волі,
І моряки по ньом пливли.
Як напливають небом хмари,
Себе недобре почуваю,
Бо я пастух зірок отари
— Звіздар. Душею відчуваю...

ЗІРКОВІ МАЛЮНКИ

Сидить дівчинка й малює зірочки в альбомі:
– Це сузір'я Козерога, а оце ось — Овен.
Намалюю Оріона, тут Столова є Гора,
Ось Ведмедиця Велика, з нею поруч і Мала.
Але що це зараз сталось, зірки наче ожили,
Біля дівчинки кружляють всі далекії світи:
– Ти нас знаєш і вивчаєш, люба дівчинка мала.
Ми до тебе ближчі стали, ми — галактика твоя.

ВЕСЕЛІ СУЗІР’Я

На космічному подвір'ї
Зібрались в купу всі сузір'я:
Тут і Овен, тут і Рак —Він і справді «неборак».
Ось і Діва, і Тілець, Терези тут і Стрілець.
Козерог та Скорпіон
Гратись йдуть на стадіон,
Кличуть Лева, Близнюків
— У футбол побігать з ними.
Поруч Водолій та Риби
— На подвір'ї вже не тихо.
Ще багато друзів в них,
І лунає завжди сміх.
Хочеш знати всі зірки?
Спробуй порахуй їх ти!

ЗІРОЧКА

Я маленька зірочка,
Я на небі сяю,
Я яскраву сукню маю,
Кожну ніч Ті вдягаю.
Є у мене Місяць-друг,
Бачить він усе навкруг.
Навіть Сонце уночі
Йому видно з висоти.
Глянь на небо в нічний час,
Ти побачиш зразу нас.

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Я не знав, що сонце
– Це велика зірка.
І здаля нам сяєВона так привітно.
І навколо неїКрутяться постійно,
Марс, Земля, ВенераІ Меркурій швидкий.
Не забудь ЮпітерІ Сатурн з Ураном,
А Нептун з ПлутономТеж їм друзі славні.
Сонце, зірку нашу,І планет цих дев’ять.
Разом називають – Сонячна система.

АКРОВІРШІ

КОМЕТА

Космічні дороги всі знаю,
Орбіту хвостом вогняним позначаю.
Мандруючи, я пригоди ловлю,
Естафету яскравим зіркам віддаю.
Та не спіймає мене і ракета,
А звати мене — барвиста ... (комета).

КОСМОС

Комети, планети чи метеори
Орбіту свою зможуть легко знайти.
Сузір'я чудові, мов сни кольорові,
Могутні галактики — цілі світи.
Оселю всього: неживого, живого
— Словом одним ти скоріше назви.

Комментарии